Легенда про Ванду, легендарну правительку Кракова, є однією з найвідоміших казок польського фольклору. Однак не всі знають, що існує кілька версій цієї казки, які дещо відрізняються в деталях. Пропонуємо розглянути один із варіантів легенди, натхненний описом у хроніці Вінцентія Кадлубека.
Легенда про Ванду за Вінцентом Кадлубеком
Давним-давно, коли на польських землях зароджувалися зачатки держави, у Кракові правив князь на ім’я Крак. Він був справедливим і мудрим правителем, якого обожнював народ. У нього була дочка Ванда і двоє синів – старший, на ім’я Крак II, і молодший, на ім’я Лех.
Крак ІІ славився своїм спокоєм і розсудливістю, тоді як Лех був сповнений заздрощів і амбіцій. Коли князь Крак помер, трон, за традицією, перейшов до його старшого сина, Крака II. На жаль, з часом заздрість і жага до влади отруїли розум його молодшого брата Леха. Під час полювання, коли брати були далеко від інших людей, Лех напав на старшого брата, Крака ІІ, і вбив його. Щоб приховати свій злочин, він порубав його тіло на шматки і закопав у пісок.
Однак цей злочин не залишився таємницею. Краків’яни були шоковані, а князь Лех, розуміючи, що не може розраховувати на підтримку народу після такого огидного вчинку, вирішив втекти з міста.
Краків’яни були у відчаї. Вони втратили свого улюбленого князя, його наступника було вбито, а єдиний брат втік як вбивця. В результаті Краків залишився без правителя. Однак така ситуація не могла тривати довго, адже хтось повинен був очолити це горде місто. Довго вирішували, кого з сильних світу цього обрати, але за порадою мудреців вирішили зробити ширший вибір, не обмежуючись лише чоловіками. І тут всіх осяяло – адже у улюбленого принца Крака теж була прекрасна і мудра дочка Ванда. Їй швидко запропонували зайняти трон і керувати країною. Ванда прийняла цю відповідальність зі сміливістю і рішучістю.
Ванда була винятковою принцесою. Не тільки красивою, але й мудрою та відважною. Улюблена своїм народом, вона правила справедливо і розсудливо. Вона билася на чолі свого народу в численних битвах, захищаючи свою країну від ворогів. Вона залагоджувала суперечки між людьми, забезпечуючи злагоду та єдність у країні. Вона постійно працювала для щастя і безпеки свого народу.
Одного разу до Кракова дійшла звістка про небезпечного ворога – німецького князя Ритигера (саме таке ім’я князя ми знаходимо в хроніці Яна Длугоша). Ворожий князь був сповнений рішучості завоювати землі, позбавлені правителя-чоловіка. Він відправив своїх посланців до Кракова, погрожуючи війною і знищенням, якщо Ванда не погодиться добровільно віддати місто.
Горда Ванда не хотіла віддавати свій народ чужоземному володареві. Вона знала, що повинна боротися, щоб захистити свій народ. Вона пам’ятала слова свого покійного батька, князя Кракуса, який завжди вчив її мужності та мудрості.
Ванда вирішила відмовитися віддати свої землі Ритигеру і підготувати королівство до оборони. Вона скликала нараду своїх найкращих радників, серед яких були і радники її батька. Разом вони розробили план оборони Кракова від ворога, що наближався.
Ванда розуміла, що сила Кракова – в єдності людей. Протягом кількох днів вона оголошувала мобілізацію, закликаючи людей об’єднатися і протистояти загрозі. Люди послухали свою мудру принцесу і об’єдналися, щоб захистити своє місто.
Коли Ритигер вирішив рушити в атаку, він не очікував, що станеться. Перед його військом стояла армія на чолі з прекрасною і хороброю Вандою. Німецькі воїни були приголомшені, як зачаровані величчю Ванди, так і збентежені тим, що військо очолювала красива жінка. В результаті вони відмовилися битися і вирішили відмовитися від атаку.
Ритигер, побачивши, що його накази не мають ніякого ефекту, оскільки його військо відмовляється битися з Вандою, вирішив покінчити життя самогубством.
Ванда та її народ святкували безкровну перемогу, а принцесу прославили як героїню і захисницю свого королівства.
Ванда продовжила своє мудре і справедливе правління, а слава про неї як про велику правительку поширилася далеко за межі Польщі. Вона завоювала повагу інших королівств і народів, а її ім’я закріпилося в пам’яті людей як символ мудрості, мужності і влади, здійснюваної з любов’ю до свого народу.
Легенда про Ванду пережила століття і переповідається досі.
Легенда про Ванду в переказі Яна Длугоша
В одній з найвідоміших версій легенди про Ванду, якою ми завдячуємо хроністу Яну Длугошу, історія набуває дещо іншої форми. Згідно з цією версією, Ритиґер, німецький князь, хотів не лише завоювати Краків, але й одружитися з прекрасною Вандою, донькою Крака. Ритиґер славився своєю хоробрістю та відвагою, а його мілітаристська сила становила загрозу для Кракова.
Початок цієї версії легенди збігається з версією, описаною Вінцентієм Кадлубеком: Ванда, молода княжна, була не лише вродливою, але й мудрою та справедливою. Після смерті свого батька, Крака, Ванда була обрана правителькою Кракова. Улюблена народом, вона правила мудро і справедливо, дбаючи про добробут своєї країни і народу.
Однак спокій її земель опинився під загрозою, коли до міста прибули свати від Ритигера. Німецький князь хотів одружитися з Вандою і отримати владу над Краковом. Він навіть погрожував війною, якщо його заяви будуть відхилені. Ванда опинилася перед складним вибором – вийти заміж за німецького князя Ритиґера і погодитися на іноземне панування у Кракові, або ж стати йому на заваді і відстояти незалежність своєї країни.
Ванда вирішила відхилити пропозицію Ритиґера. Зіткнувшись з цим, німецький князь виконав свої погрози, оголосив їй війну і вирушив зі своїм військом до Кракова. У цей час краківська княгиня та її оточення вирішили не лише розпочати підготовку до оборони міста, але й попросити язичницьких богів втрутитися і допомогти їй прогнати німецьких загарбників. Під час ритуалів вона пообіцяла віддати їм своє життя в обмін на захист улюбленого міста і своїх підданих.
Боги дослухалися до її прохання – коли вороже військо зіткнулося з захисниками Кракова, німецькі воїни, побачивши Ванду, були налякані її красою і відмовилися від наступу на місто. Ванда дотримала свого слова і виконала обіцянку, дану богам. Відсвяткувавши перемогу, принцеса піднялася на пагорб над Віслою і там, повністю усвідомлюючи свою жертву, кинулася в річку, віддаючи своє життя в обмін на порятунок країни і народу.
Краків’яни були приголомшені, але водночас сповнені вдячності до своєї хороброї княгині. На її честь вони спорудили курган – могилу, в якій поховали тіло Ванди.
Курган Ванда у Кракові
Саме з цією версією легенди, яку цитував хроніст Ян Длугош, пов’язане її легендарне місце поховання – Курган Ванди. Вже у 13 столітті з’являються перші згадки про село Могила (нині частина Кракова), назва якого, безсумнівно, походить від могили, схожої на курган, збудованої місцевими жителями.
Протягом століть Курган Ванди, як місце поховання легендарної княгині, приваблював як паломників, так і туристів, які хотіли вшанувати її пам’ять і помилуватися цим незвичайним місцем. З пагорба, на якому розташований курган, також відкривається прекрасний вид на околиці, що додає шарму цьому історичному місцю.
Ви можете знайти місцезнаходження кургану Ванда на карті нижче: